Наша природа дивовижна, і ми щороку відкриваємо для себе багато нового та цікавого в рослинному світі, який не перестає дивувати нас своєю різноманітністю. Дуже часто ми навіть не знаємо всіх властивостей тієї чи іншої рослини. Для нас важливо, щоб вона була не тільки цікавою і красивою, але й корисною.
В даному випадку річ піде про Мангольд - це (листковий буряк). На присадибних ділянках його можна зустріти дуже рідко, хоча він був відомий ще давнім римлянам і грекам. Тоді його називали «римською капустою». На узбережжі Середземного моря мангольд росте у дикому стані. Це дворічна салатно-шпинатна рослина з родини амарантових.
Мангольд буває двох видів: листковий і черешковий. У першого листя гладеньке або хвилясте, зеленого, жовтого або фіолетового кольору, стебло тоненьке. У черешкового — широке пухирчасте м’ясисте листя і товсті черешки довжиною 10–25 см.
Любить мангольд родючі, багаті на азот і калій ґрунти, добре росте на сонячних місцях. Рослина вологолюбна, але не терпить перезволоження. Залежно від сорту листя буває різноманітного кольору й форми. Викидає стебла, які потім зацвітають і дають насіння. Квіти маленькі, зеленого або білого кольору. Насіння зберігає схожість 3 роки.
Проростати насіння починає за температури 5 С, але найбільш сприятлива для нього температура 18...20 С. Висівати насіння потрібно в першій декаді квітня в добре зволожений ґрунт на глибину 2,5–3 см. Сіємо рядками з відстанню між ними 25 см для листкового мангольду і 40 см — для черешкового. Сходи з’являються через 10–15 діб, а коли рослинки викинуть 2–3 листочки, проріджуємо їх на 6–10 см, а ще через 2 тижні — на 20 см для листкового і 30 см — для черешкового мангольду.
Сіяти мангольд можна тричі: наприкінці квітня — сухим насінням у добре зволожений ґрунт, у липні — в добре зволожений ґрунт замоченим насінням, і в листопаді для підзимнього посіву — сухим насінням. Останній посів дає весною дуже ранню вітамінну зелень. Мангольд — холодостійка культура і не боїться приморозків.
Мангольд також можна з успіхом вирощувати в теплицях у горщиках або ящиках (і навіть на підвіконнях!). Для цього потрібно у листопаді викопати корені рослини і висадити їх у горщики. Через 15–20 днів з’являться перші дуже ніжні та смачні листочки. Сорт Зимовий не боїться морозів і успішно зимує в ґрунті, а ранньою весною дає багату на вітаміни продукцію, яка успішно замінює білокачанну капусту і користується попитом на ринках.
Застосування та медичне значення
У багатьох країнах світу люди вживають у їжу листки та черешки мангольду. З листків варять зелені борщі, супи, готують смачні салати та соління, тушкують із маслом та часником. Листки та черешки добре витримують заморожування та консервацію. Мангольд містить зовсім мало щавлевої кислоти, тому він корисніший, ніж шпинат. Ранньою весною готують салат зі свіжого листя мангольду, зеленої цибулі, вареного яйця та сметани або оливкової олії. Це не тільки дуже смачно, але й корисно. Просто вітамінна бомба!
Високий вміст у рослині каротину, аскорбінової кислоти, вітамінів, калію, фосфору, заліза, кальцію тощо позитивно впливає на серцево-судинну систему, печінку, нирки, шлунок. Завдяки вживанню мангольду підвищується стійкість організму до застуди.
Мангольд посідає перше місце серед рослин, рекомендованих для лікування діабету, хвороб кишківника, лімфатичних залоз, нирок, щитоподібної залози та селезінки.
Дуже корисні також черешки мангольду. Їх відварюють у підсоленій воді й обсмажують, як цвітну капусту. Вони смакують як спаржа. У листки рослини закручують дрібно порізане м’ясо, фарш, рибу, овочі. Такі рулетики дуже смачні та корисні. Упродовж усього літа мангольд додають в овочеві салати.
Догляд за рослиною
Догляд зовсім не складний. Він полягає в розпушуванні міжрядь, знищенні бур’янів та поливі в спекотні дні. Один раз за сезон рослину можна підживити. Це допоможе збільшити врожай майже вдвічі. Листя треба зрізати обережно, на висоті 1–2 см від кореня, не пошкоджуючи центральної розетки.